28 мая 2013 16:48
Один из детских домов Амурской области, где старшие воспитанники истязали малышей, снова попал в поле зрения правоохранительных органов. Как выяснилось, руководитель учреждения не только закрывала глаза на издевательства над детьми. Она еще и нарушала закон при закупке продуктов питания для своих подопечных.
Как сообщили в областной прокуратуре, в детском доме номер 5 в поселке Пионерский прошла проверка. В результате выяснилось, что руководитель интерната закупала продукты по завышенным ценам.
«Установлено, что в течение 2012 года и истекшего периода 2013 года руководитель школы-интерната номер 5 Григорчукова Тамара Андреевна от имени учреждения заключала договоры поставки продуктов с родной дочерью – индивидуальным предпринимателем и руководителем коммерческой организации», – пояснили в ведомстве.
В действиях Григорчуковой прокуратура усмотрела признаки преступления, предусмотренного частью 1 статьи 285 УК РФ. В этой статье говорится об использовании должностным лицом своих полномочий вопреки интересам службы, которое было совершено в корыстных целях и повлекло за собой нарушение прав граждан.
В связи с этим прокурор Амурской области направил материалы проверки в следственные органы. Там будут рассматривать вопрос об уголовном преследовании директора детдома.
О нарушениях в интернате поселка Пионерский стало известно после того, как местные СМИ опубликовали шокирующие видеокадры. На видео было запечатлено, как девушка бьет ремнем малолетних детдомовцев и всячески издевается над ними. Судя по всему, ролик был снят на мобильный телефон. После сообщения в СМИ правоохранительные органы начали проверку в детдоме.
По итогам проверки директор детдома Тамара Григорчукова стала фигурантом уголовного дела по статье «Халатность». Как выяснилось, две старшие воспитанницы 16 и 17 лет с февраля по май постоянно избивали детей. Девушкам уже предъявили обвинения по нескольким пунктам части 2 статьи 117 УК РФ («Истязание»). Одна из них признала свою вину и раскаялась в содеянном, другая вину не признает. Обеих отправили в центр временного содержания для несовершеннолетних правонарушителей.
Проверка также привела к ряду увольнений: работы лишилась сама Григорчукова и семь сотрудников учреждения. Отставки произошли и в региональном министерстве образования и науки, а министр Марина Селюч получила выговор.
112.ua
Ми вже показували страшну правду про інтернати. Зокрема, жахливі побутові умови у Тетерівському інтернаті, що на Житомирщині. А тутешніх сиріт наче рабів здавали в оренду і вони гарували на місцевому базарі. За торгівлю людьми директору Олександру Гончарову зараз загрожує до 12 років тюрми. Тим часом Житомирська облрада на ремонт закладу вже виділила майже 285 тисяч гривень.
Під час зйомок у Верхньодніпровському інтернаті на Дніпропетровщині психіатр закладу розбив нам камеру. І кулаком вдарив журналістку. Щоправда, навіть попри відеодокази, Дніпровська поліція не поспішає карати забіяку. Тож, ми написали скаргу до Генпрокуратури. У минулій програмі ми показували, як директор Верхньодніпровського інтернату Геннадій Феденко б’є вихованців інтернату. Він побив хлопця до безпам’яття. Також підопічні скаржилися, що Феденко забирає їхні пенсії і залякує.
Після нашого візиту Геннадія Феденка з посади директора звільнили. І оскільки правоохоронці не поспішають карати Феденка за зловживання в інтернаті, він вирішив взяти участь у конкурсі на посаду нового очільника закладу. Конкурс на посаду директора Верхньодніпровського інтернату відбувся у січні 2019-го. Але комісія Дніпропетровської облради відхила усі подані кандидатури. Зокрема, й Геннадія Феденка. А сам екс-директор від камери втік.
Ми й надалі будемо стежити за розвитком подій. Тим часом до нас звертаються вихованці інших інтернатів. Тож ми продовжуємо показувати, що насправді коїться за парканами спецзакладів.
* * *
Чернівецька область. Хотинська школа-інтернат. Тут живе і навчається майже сотня дівчаток та хлопчиків. Від 2 і до 9 класу. До закладу знімальна група приїхала у супроводі депутата Чернівецької облради Михайла Липки та волонтерки Ліни Дешвар, яка сама виросла в інтернаті.
У кожного з цих дітей своя історія, яка привела їх до інтернату. У когось батьки у тюрмі та зловживають алкоголем, а чиїсь тато й мама живуть за межею бідності чи важко хворі.
А це школа, в якій навчаються діти. У шкільних класах стоять старі меблі.
112.ua
У житловому корпусі умови теж не кращі. Щоб старі ліжка мали пристойний вигляд, їх постійно підфарбовують, та меблі розсипаються зсередини.
На території навчального закладу є два спальних корпуси. В одному з них навіть туалету нема. Вночі хлопці та дівчата змушені справляти нужду у відра посеред кімнати.
112.ua
Громадська активістка Антоніна Вишневська у складі моніторингової групи від Уповноваженого з прав людини у листопаді 2018-го перевіряла Хотинську школу-інтернат. Побачене вразило правозахисників.
У тому, що не тільки діти, а й підлітки змушені ходити на горщик, директор інтернату Гнат Дідич серйозної проблеми не вбачає: «Ну, можливо, ми звикли, можливо, це для вас дико. Можливо, це вже 19, 18 століття, але, на жаль, в таких ми умовах сьогодні. Але я не бачу, щоб з цього робити якусь трагедію. Я не бачу в цьому ніякої трагедії абсолютно».
112.ua
Миються школярі теж у спальних кімнатах. Під ліжком кожна дитина зберігає свою миску. Теплої води у корпусі немає. Діти з відрами ходять до лазні навпроти.
Дівчата зізнаються – втомилися жити без елементарних зручностей.
Митися у лазні дітям дозволяють лише раз на тиждень. Частіше не можна. Бо дорого.
На проведення до корпусу гарячої води та облаштування туалетів грошей нема, каже директор.
Одначе у Департаменті освіти Чернівецької області нам розповіли, що на Хотинську школу-інтернат у 2018-му виділили аж 15 мільйонів гривень, у 2019-му – 9 мільйонів. Це гроші на зарплату працівникам та утримання дітей. На ремонт справді не вистачає. Але були передбачені гроші на купівлю бойлера.
Директор Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Чернівецької ОДА Оксана Палійчук запевняє, що кошти були передбачені, але вони були неналежним чином використані: «Це абсолютно безвідповідальне ставлення до своєї роботи адміністрації закладу».
Чиновниця розповідає: у закладі неодноразово виявляли порушення. «Змінного взуття немає. Чистоти належної немає. Були виявлені серйозні порушення на харчоблоці, коли завезли продукцію без жодних сертифікатів, без жодних супровідних документів. Директор забув замовити підручники», — говорить Палійчук.
Департамент освіти ще восени 2016 року намагається звільнити Гната Дідича з посади директора.
«Департамент освіти звертався двічі про притягнення до відповідальності керівника. Але на сьогодні ми маємо той факт, коли комісія обласної ради, депутатська комісія розглянула, але ніякого ні висновку про розірвання трудових відносин, ні навіть ініціативи знову притягнути його до відповідальності абсолютно не було. Позиція департаменту незмінна. Цей керівник має бути звільнений», — говорить Палійчук.
Сам пан Дідич заявляє, що його банально виживають: «Відношення керівництва департаменту освіти до нашої школи-інтернату вкрай негативне! Можливо, я десь там комусь дорогу перейшов».
Обласний депутат Михайло Липка обіцяє посприяти, щоб комісія облради провела перевірку у Хотинській школі-інтернаті та проконтролювати, щоб гроші на бойлер та туалет таки знайшлися.
Київщина. Сквирський психоневрологічний інтернат. Тут проживає 360 дорослих чоловіків. Усі з психічними розладами.
Це один із найбільших і найзаповненіших інтернатів країни. Кімнати під зав’язку заставлені ліжками.
112.ua
Василь ділить тумбочку на двох із сусідом. А в наступній кімнаті така розкіш доступна не кожному. Тут навіть ліжка зсунуті разом. Проте, згідно з правилами безпеки, між тапчанами має бути прохід, бо чимало тутешніх хворих агресивні й уві сні можуть накинутися на сусіда.
Деякі меблі давно потребують заміни. Частина хворих ходить у старому, подертому одязі. У душі та навіть туалеті немає жодних перегородок. Перегородки, виявляється, є. Лежать на складі. Директор переконує: проблем із фінансуванням у їхньому закладі нема. Пацієнти на умови теж не скаржаться.
Вільний час вихованці проводять у кімнаті відпочинку, вона заповнена вщент. Кому не вистачило сидячих місць, дивляться телевізор стоячи.
Телебачення і гурток самодіяльності — єдині розваги постояльців.
Але сюди потрапляють не тільки з дитбудинків. Частина підопічних – це кримінальники. Якщо людина скоює злочин, а слідство встановлює, що в неї є проблеми з психікою, то таку особу відправляють не в тюрму, а до психоневрологічного інтернату. Такого, як сквирський.
Але за які саме злочини судили, в особовій справі не вказано. Інтернат розташований посеред Сквири. Охорони чи хоча б серйозного паркану – нема. Тому хворі з психічними розладами та кримінальним минулим часто втікають.
112.ua
А 2015-го один із підопічних скоїв моторошний злочин.
«Втік з інтернату, завдав матері 11 ножових поранень. Порушили кримінальну справу. Це колишній десантник, афганець. Пройшов спецпідготовку. Але зараз він хороший, дуже хороший, дуже приємна мила людина. Та може в будь-який момент трапитися таке, що він знову стане некерованим», — розповідає лікар-психіатр Сергій Шеремет.
Те, що пацієнти втікають – не вина адміністрації. Встежити за трьома сотнями вихованців фізично неможливо, пояснює директор.
Ще одна надзвичайна подія трапилася 2017-го. Тоді один із підопічних з ножем накинувся на санітарку.
Після того, як хворі вчиняють такі злочини, їх переводять до серйознішого спецзакладу – у Дніпрі. Та оскільки всі тутешні вихованці мають психічні розлади, працівники інтернату завжди мусять бути обережними.
Одразу після нашої зйомки в інтернаті зменшили кількість пацієнтів – 13 людей перевели до інших закладів. Ще кілька десятків мають перевезти найближчим часом.
У 2016-му Микола Семенюта вперше побачив світ за межами інтернату. Лише у 25 років він навчився писати та читати. Тепер у Миколи повноцінне життя.
112.ua
Він ходить на рибалку. Танцює. І навіть зустрівся із всесвітньовідомим мотиватором Ніком Вуйчичем.
112.ua
Миколі пощастило, що у 2016-му його всиновили. Він виріс у сиротинці. Через вроджені вади батьки відмовилися від Миколи, коли йому було всього 5 років.
Перебування у Ніжинському інтернаті, що на Чернігівщині, хлопець донині згадує з острахом.
«Били не раз. І по спині, і по голові. І по ногам, хоч я їх не відчуваю, але все рівно. Голова була розбита. В мене й зараз є на голові шрам, що так одна нянечка сильно ударила чимось гострим. Я пам’ятаю, що кров була. Боліло дуже. Били за те, що може щось кинув. Я вже не пам’ятаю. Я ще був маленький», — розповідає Семенюта.
Хлопець називає заклад катівнею.
«Дуже багато було спогадів, як я був малий, як дітей били. Особливо маленьких. Мені дуже запам’яталось, коли дитина, а в неї чи розлад був, вкакалась просто, і наша нянечка взяла так, наче не людину, а як собаку, за одну руку несла в туалет, щоб помити в ванні», — розповідає Микола Семенюта.
Більшість дітей в інтернаті через проблеми зі здоров’ям та психікою не можуть самостійно дати собі раду. Є багато сиріт, прикутих до інвалідного візка. Вулицю вони можуть бачити лише через вікно.
Микола пригадує, до важкохворих дітей персонал ставився, наче до рослин. Їх навіть не вчили писати та читати.
А це ще один вихованець Ніжинського інтернату Олександр Редчич. Він провів у спецзакладі 23 роки.
112.ua
«Можуть навіть, якщо дитина впісялася, надіти пелюшку на голову. Вибачте, обісцяну на голову. Я пам’ятаю, коли санітарка знімає тапки і кидає в дітей», — розповідає Редчич.
Часто, щоб діти не заважали няням, їх зв’язували.
Ці жахливі фото були зроблені у 2016-му. Діти не можуть рухатися, бо туго зав’язані пелюшками та одягом.
112.ua 112.ua
Хтось годинами нерухомо сидить у кріслі, когось няні скрутили просто в інвалідному візку. Деяких дітей прив’язували прямо до горщика.
112.ua
Громадська активістка Ліна Дешвар оприлюднила ці кричущі фото. Вона сама виросла в інтернаті і саме після її настійливих порад діти почали фіксувати знущання.
Ці кадри добре знайомі Олексадрові Редчичу. Він пам’ятає, як сам годинами сидів прикутим до горщика.
На цьому відео няні прив’язують до ліжка паралізованого хлопця. Дитина стогне від болю.
112.ua
На відео добре видно, що хлопця так туго зв’язали, що він не може ані поворухнутися.
Після оприлюднення цих жахливих кадрів прокуратура Чернігівщини за фактом знущання над дітьми відкрила кримінальне провадження. Та винних досі не знайшли. А наш запит прокурори проігнорували.
Щоб зайти на територію Ніжинського інтернату, журналістам спочатку потрібно отримати дозвіл від департаменту соцзахисту Чернігівської облдержадміністрації. Одначе чиновники виступили проти.
Директора департаменту Олега Русіна на місці немає. Раптово пішов у відпустку. Його заступниця Катерина Михайлівна, не помітивши, що стоїть під прицілом камери, влаштовує нам справжню істерику.
112.ua
Заступниця директора департаменту прямо заявляє: репортерам в інтернаті робити нічого.
Тоді знімальна група навмання поїхала до Ніжинського спецзакладу. І репортерів таки впустили на територію. Але давати коментарі адміністрація відмовилася.
Зрештою, журналістів ставлять перед фактом. На фільмування дають лише 5 хвилин.
Нам показують лише порожній спортзал та актову залу. Заступниця директора помітно нервує.
Адміністрація не дозволяє журналістам спілкуватися з вихованцями і навіть забороняє знімати умови проживання.
У Ніжинському інтернаті перебувають не лише сироти. Там мешкає багато дітей з вадами здоров’я та розвитку, за якими батьки не в змозі доглядати. На умовах анонімності кілька батьків підтвердили, що дійсно бачили на дітях синці та гематоми. Але бояться відкрито говорити з журналістами і звертатися до правоохоронців.
Це – Оксана Свічколап. Вона єдина з батьків, хто не злякався вголос заявити про катування хворих дітей. Те, що її дитина відрізняється від інших, Оксана зауважила ще в перші місяці після народження. У трирічному віці у її Данила діагностували аутизм. Чоловік одразу покинув сім’ю. Справлятися із сином самотужки було важко, бо з віком він ставав все більше агресивним.
112.ua
Зрештою, у 2015-му, коли хлопцю виповнилося 16, Оксана була змушена віддати сина в інтернат. Невдовзі вона почала виявляти на тілі хлопця синяки та надала докази побоїв.
Восени 2018-го Оксана приїхала провідати сина. Але від побаченого їй мало не відібрало мову. На дитині не було живого місця. Побитий Данило навіть не мав сил підвестися.
112.ua
Від дітей Оксана дізналася, хто так по-звірячому познущався над її сином: «Діти розповіли, що це санітарка. Санітарка з одним з хлопців. Разом вони його били».
Жінка написала заяву у прокуратуру. Санітарку звільнили з роботи. Але до кримінальної відповідальності нікого так і не притягнули. Винних у побитті хлопця слідство не знайшло.
Вже приблизно 15 років Ніжинським дитячим будинком інтернатом керує Гармаш Олена Василівна. І попри скандали їй навіть догани не виписують.
112.ua
Подейкують, у директорки дуже хороші зв’язки з керівником обласного управління департаменту соцзахисту Олегом Русіним.
За словами вихованців Ніжинського інтернату, у закладі часто розкрадають гуманітарну допомогу та харчі.
Те, що директорка возила смаколики чернігівським чиновникам, сироти бачили наочно.
Про усі відомі нам факти зловживань та катувань у Ніжинському інтернаті ми повідомили міністру соцполітики. Андрій Рева пообіцяв провести перевірку. Про результати інспекції ми обов’язково розповімо.
З Білопільського інтернату Сумської області ми отримали відеозвернення.
«Світлана, привіт. Ми тебе дуже просимо, щоб ти до нас приїхала якнайскоріше. Щоб нас не обзивали. Не ображали», — говорилося у зверненні місцевих хлопців.
Спочатку зустрічаємося з хлопцями за межами закладу. Це Микола Базилюк.
112.ua
«По потилиці дають. Можуть шваброю вдарити. Шваброю, щоб рукою не бити, можуть вдарити добряче. Хворі не вміють говорити. А вони б’ють тих, хто не вміє говорити», — говорить Микола.
Постоялець інтернату розповідає: персонал силою їх змушує працювати замість себе.
«Туалети миють підопічні. Бо співробітники не хочуть мити», — говорить хлопець.
А на цьому фото один із вихованців одягнений у халат на голе тіло. Так над ними знущаються.
«Вдягають халат, забирають весь одяг, директор забирає до себе в кабінет. І ходиш у халаті. Місяців два-три можеш ходити. Нижньої білизни нема. Знімають, забирають», — розповідає Микола.
112.ua
У Білопільському інтернаті проживають хлопці з вадами фізичного та розумового розвитку. Наймолодшим по 4 роки. Найстаршим – 35.
Директор підтверджує, що підопічних за проступки дійсно змушують одягати халати, але на вулицю нікого не виганяють.
Нічого принизливого у такому покаранні керівник інтернату не вбачає: «Це є нормальним явищем. Тому що людина повинна відчувати, що є певні рамки, які не може собі дозволити переступити».
Адміністрація божиться: мити вбиральні пацієнтів теж не змушують.
Одначе журналісти таки знайшли хлопця, який фігурує на відео.
Мабуть, щоб відволікти увагу від проблем, директор взявся проводити журналістам екскурсію.
В інтернаті справді хороші умови проживання. На території є стоматологічний кабінет. За гроші меценатів облаштували тренажерний зал.
112.ua
Тим часом на очах у журналістів один із вихованців звинуватив директора у побитті.
– Ви так за руку мене взяли і заламали мені руку.
– Не хочу коментувати.
– Це була чиста правда.
– Не хочу коментувати.
Згодом про рукоприкладство заявив ще один постоялець: «Завів в кабінет, закрив двері, підняв руку і вдарив мене».
Але директор усе це називає вигадками. І натякає на психічний стан підопічних.
Далі репортерам вирішили показати підсобне господарство. За свинями, козами та коровами доглядають підопічні. Це називається трудотерапія.
Але хлопці нарікають: їх змушують батрачити, наче рабів. Мовляв, тих, хто відмовляється працювати, завгосп «надихає» стусанами.
Завгосп Олег Красько розпускання рук заперечує: «Це ж хворі діти. Вони поміж себе навіть конфліктують. Просто розбороняю. Як біжить, то може прийдеться і штовхнуть».
112.ua
Але найстрашніше в інтернаті – карцер. Це тісне підвальне приміщення. Такі самі є в тюрмах.
Директор лише знизує плечима: «Ну я цього не буду коментувати. Бо тут коментувати нічого».
Про те, що в інтернатах процвітає знущання, в офісі Уповноваженого з прав людини знають.
«Ознаки побиття, ознаки застосування насильства. І у нас теж є 5, по-моєму, кримінальних проваджень, по різних психоневрологічних і дитячих будинках-інтернатах, які порушені саме за такими фактами», — говорить працівник Департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Олена Темченко.
Одначе правоохоронці борються вже з наслідками, а щоб вирішити першопричину проблем, повинне підключитися Міністерство соцполітики.
Але міністр Андрій Рева каже, що в країні є важливіші справи: «По великому рахунку, маючи величезну кількість проблем соціального характеру всередині країни, не завжди руки доходять до цієї закритої системи».
Як подолати знущання та зловживання в інтернатах, міністр не знає.
На відміну від чиновників, комплексне бачення є у волонтерів.
Чернівці. Цей заклад називається Центр доброти Мрія Марти. Його у 2017-му заснувала благодійниця Марта Левченко.
Зараз тут проживає десять жінок з дітьми, яких хотіли позбавити батьківських прав.
Вже понад рік у центрі з донькою живе Ольга Герега. Вона сама виросла в інтернаті. З інтернату вона вийшла вже з алкогольною залежністю.
Та коли соцслужби вирішили забрати від неї доньку, Ольга взялася за голову і сама знайшла волонтерів.
Із центру жінок виписують лише після того, як вони позбудуться проблем та знайдуть достойну роботу.
Насправді в інтернатах переважно перебувають не сироти, а діти, у яких є батьки, але в них проблеми з алкоголем.
Зараз в Україні система влаштована так, щоб не напоумити соціально безвідповідальних батьків, а забрати в них дітей.
До 2026-го року в Україні планують відмовитися від інтернатів. Їх замінять центрами сімейного типу. А наразі інтернати залишаються пережитком Радянського Союзу, місцем знущань та катувань.
Педагоги детдома № 3 города Нижнего Тагила вели протоколы «исполнения наказаний». Обмочился в постели — неделю спишь на полу. За попытку побега — избиения и пытки. Корреспондент «Известий» отправился в Нижний Тагил на поиски этих протоколов.<?xml:namespace prefix = o />
Из показаний воспитательницы Людмилы Андросенко:
«Когда милиция поймала и вернула в детдом Васю Кузина и Валеру Абрамкина (все фамилии детей в тексте изменены. — Ред.), бегунков заставили раздеться до трусов, сесть на корточки и вытянуть руки вперед. Под зад им подставляли спицу.
— Зачем?
— Чтоб не сели на пол. Спицу держал Иван Михайлович.
— Кто это?
— Воспитатель. Потом он устал и дал подержать спицу воспитаннику Мише Кальянову. Обычно бегункам не давали есть день-два, только булочку и стакан воды. Я тайно подкармливала их. Приносила еду под одеяло».
Однако свое письмо прокурору Людмила Андросенко начала с другого эпизода.
29 октября Людмила Яковлевна забыла перевести стрелки часов на зимнее время. Поэтому приехала на работу за час до подъема. Дежурила ночная смена: сторож, медсестра и воспитатель Иван Михайлович Солдатов.
Поднимается Людмила Яковлевна на второй этаж и наблюдает такую сцену. Из спальни мальчиков выбегает Егор Голубев, докладывает дежурному воспитателю:
— Иван Михайлович, а Сидоркин опять обоссался!
Иван Михайлович берет бутылку с водой для цветов, выливает в раковину теплую отстоявшуюся воду и набирает из-под крана холодной. Потом идет в спальню. Там на полу спит Пашка Сидоркин. На клеенке. Кровати в детдоме № 3 красивые, деревянные, резные, спонсорами купленные. Матрацы — новые. А у Пашки — энурез. Каждый раз, когда Пашка обмочится ночью, его сгоняют спать на пол. В воспитательных целях. Чтоб исправился и мебель не поганил. А он не исправляется. Вот и спит на полу под драной простыней. Иван Михайлович идет в спальню и обливает Пашку холодной водой. В воспитательных целях, должно быть.
Людмиле Яковлевне бы возмутиться, но она молчит. Потому что Иван Михайлович Солдатов — не просто воспитатель, а муж директора детдома. Поэтому Людмила Яковлевна тихо уводит Пашку в умывальную комнату, отогревает под теплым душем и меняет ему трусы.
К тому времени дети просыпаются. Подъем. У Егора Голубева под глазом Людмила Яковлевна замечает синяк.
— С кем подрался? — спрашивает Людмила Яковлевна.
— Ни с кем, — отвечает мальчишка. И, помолчав, добавляет: — Иван Михайлович пошутил.
Собрание олигофренов постановляет…
Протокол от 22 октября 2005 года.
«Все воспитанники, наказанные за проступки, ограничены в полдниках.
1. Сидоркин Паша. До 29.10, если будет писаться — спать на полу.
2. Уткина Надя. До 29.10 моет туалет девочек 2 раза.
3. Королев Макс. До 8.11.05 моет крыло мальчиков и под лестницей.
4. Синицын Артем. До 26.10.05 лишен полдников.
5. Голубев Егор. До 3.11.05 моет кухню вечером.
6. Яковенко. До 19.11.05 за воровство — без полдников и ужина, без фильмов, убирает на улице территорию возле сарая, пришивает пуговицы.
7. Болышева. До 15.11.05 моет, стирает и зашивает носки, спит на полу.
8. Кислов. До 1.11.05 ограничены свидания с родственниками, моет «ягодку» (спальня для малышей. — Ред.), в выходные отдает полдники: в субботу Лепниной, в воскресенье — Шариной».
Этот документ называется «Решение общего собрания воспитанников». То есть собрались воспитанники детдома № 3 и назначили наказания своим провинившимся товарищам. Однако в детдоме № 3 живут дети с диагнозом «олигофрения в стадии дебильности», они не способны адекватно оценивать поступки — ни свои, ни чужие. Они с трудом участвуют в простейшей беседе. Не обладают абстрактным мышлением. Живут «здесь и сейчас». Несамостоятельны в любой деятельности. Это азы олигофренопсихологии.
И если воспитанники детдома № 3 созвали собрание, на котором осудили своих товарищей и назначили им наказания, а потом с минимальным количеством грамматических ошибок написали протокол, значит, они не олигофрены. Значит, это врачебная ошибка.
Или же собрание созвали воспитатели. Сами придумали наказания детям и сами написали протокол. А «собрание воспитанников» с протоколом согласилось. Ибо, в соответствии с азами, олигофрены — чрезвычайно внушаемы. А иначе зачем под протоколом значатся фамилии замдиректора Демкович Е.Ю., воспитателей Турышевой Н.А., Солдатова И.М.
На допросе у следователя прокуратуры воспитатели объясняют природу протоколов: «Это игра такая». Типа — шутка.
Нетрадиционная педагогика
Первый случай нетрадиционной педагогики Людмила Яковлевна наблюдала осенью 2002 года, только устроившись на работу в детдом № 3. Тогда Иван Михайлович метнул в лицо мальчишке литую кроссовку. Маленький негодяй бросил в прихожей свои ботинки, не поставив их в общий ряд. У мальчишки пошла носом кровь. Людмила Яковлевна обмыла ему лицо, уложила на кровать, сделала компресс. Но кровь не унималась, нос распух. Тогда Людмила Яковлевна пошла к врачу, попросила помощи. А наутро получила выговор от директора: «Разболтала!»
Ее отношения с руководством детдома не сложились с самого начала. Она отказывалась исполнять наказания и говорила начальству, что это до добра не доведет. По ночам пробиралась в спальню, подкладывала мягкую игрушку под голову спящего на полу ребенка, укрывала курточкой. Перекладывать на кровать не решалась: утренняя смена увидит — будет выговор.
Педагоги старались разнообразить наказания. Провинившихся мальчиков, по словам Людмилы Яковлевны, заставляли отжиматься на кулаках до потери сил. Для девочек — другие наказания. 15 августа, когда дети приехали из летнего лагеря, многие девочки были наказаны «стоянием» вплоть до 30 августа. Дети должны были стоять, не двигаясь, с 10.30 до 13.00, с 17.00 до 19.00, с 20.00 до 21.00. Стоять без движения — для детей это пытка.
— За что тебя наказали? — спросила Людмила Яковлевна девочку Надю.
— Я в лагере писалась.
(У девочки Нади больные почки.)
— А меня за то, что я долго не засыпала.
— А я пошла к начальнику лагеря и сказала, что нас наказывают и не дают еды.
«Никто, кроме государства, не имеет права лишать их сладкого»
Прокуратура Дзержинского района — в бывшем здании детсада. Прокурор Иосиф Минеев назначает встречу корреспонденту «Известий»:
— Увидите детский садик — это и есть прокуратура.
У Минеева красные от бессонницы глаза. Минувшей ночью ловил организованную преступную группировку. Теперь все его следователи допрашивают бандитов. Дело воспитателей временно отложено.
Накануне к Минееву приезжали директора тагильских заводов — поздравляли с Днем работника прокуратуры. Речь зашла о детдоме № 3. «Больше не будем давать им денег», — говорили директора. «Подождите! — остановил их Минеев. — При чем тут дети?»
Самыми трудными в расследовании считаются дела юристов, психиатров и педагогов. О «деле воспитателей» знает весь Нижний Тагил. Дело возбуждено по уголовной статье 156 — «Неисполнение обязанностей по воспитанию несовершеннолетнего».
— Подумаешь, лишили ребенка полдника! — говорит корреспондент «Известий». — Вас, что ли, родители сладкого не лишали?
— Одно дело — мы с вами, — отвечает прокурор Минеев, — потому что мы своих детей на свою зарплату кормим. А детдомовских — государство кормит. И никто, кроме государства, не имеет права лишать их сладкого.
«Аминазиновый» след
Осенью 2005 года у Людмилы Яковлевны совсем испортились отношения с начальством. Ей, педагогу с 39-летним стажем, пообещали, что она не пройдет аттестацию. После этого с ней случился инсульт.
Лежа в больнице, Людмила Яковлевна написала письма президенту Российского детского фонда Альберту Лиханову, министру образования Свердловской области и заявление прокурору города. О педагогических изысканиях в детдоме № 3. В ноябре 2005 года городской департамент образования создал комиссию для проверки фактов, изложенных в письме воспитательницы. Как сказано в официальном документе, «часть фактов нашли свое подтверждение».
Материалы этой проверки и заявление Людмилы Яковлевны стали основанием для прокурорского расследования. Когда за дело взялись следователи, всплыли факты, о которых не знала даже Людмила Яковлевна.
Первым делом прокурор Минеев раздал своим подчиненным адреса и фамилии бывших воспитанников детдома.
— Пообщавшись с ними, следователи пришли ко мне с круглыми глазами, — говорит прокурор.
Он рассказывает, что одному ребенку заматывали руки скотчем и затыкали рот, чтоб не кричал. Другого держали в подвале и обливали холодной водой, чтобы впредь не убегал из детдома. По второму разу за ту же провинность били черенком лопаты на заднем дворе. Иным давали некие лекарственные препараты. «Сначала меня сильно трясло, потом засыпал, не мог проснуться назавтра». Возможно, речь идет о несанкционированном применении аминазина (сильный нейролептик, влияет на центральную нервную систему, успокоение сопровождается угнетением условных рефлексов, и прежде всего двигательно-оборонительных). Прокуратура проверяет «аминазиновую» версию.
Предстоит еще множество экспертиз и допросов. Но уже, по словам прокурора, «в начальной стадии проверки факты находят подтверждение».
Линия защиты
В детдоме № 3 не пахнет карболкой и нищетой. Здесь тепло и уютно. Ковры и диваны, тренажеры и домашний кинотеатр, компьютеры и лягушка в аквариуме. Это лучший детдом в городе. Фотография директора — на городской доске почета.
Вернувшиеся из школы мальчишки и девчонки бегут к любимому директору — обниматься. Атмосфера любви.
Любовь Андрияновна Солдатова — лицом черна. Кабинет ее пропах валерьянкой. С корреспондентом «Известий» директор общается в присутствии свидетелей — своих замов.
Педагоги объясняют причину конфликта с Людмилой Яковлевной.
Каждый воспитатель должен иметь рабочий план — а у нее нет. Ей требование предъявишь — а она в слезы. Вечно плачет, хватается за сердце — и на больничный. Угрожала: я вас всех отсюда уволю — вот и мстит.
— А прокурор рад стараться, — говорит завуч Елена Юрьевна, — интервью раздает…
— Замолчите, Елена Юрьевна! — обрывает ее директор.
Корреспондент «Известий» задает вопрос о протоколах, про которые все говорят, но никто не видел.
— Вам их показать? — спрашивает завуч.
— Ох, замолчите, Елена Юрьевна! — подскакивает на стуле директор, — вы меня посадите.
Речь заходит о новогодних подарках.
— Спонсоры столько конфет надарили, — говорит завуч, — что детей ограничивать приходится. Чтоб не объелись.
— Елена Юрьевна! Думайте что говорите.
В кабинет директора заглядывает врач Дмитрий Анатольевич.
— Хотите, я вам свое видение ситуации расскажу? — спрашивает он.
— Только лишнего не говорите! — предупреждает директор.
Корреспондента «Известий» водят по коридорам детдома.
— Вы спрашивайте детей, спрашивайте! — настаивает завуч. — Вот наша Оксанка. Скажи, Оксанка, тебе хорошо здесь живется?
— Хорошо! — отвечает девочка.
— Тебя не бьют здесь? — спрашивает завуч.
— Не.
— Вот видите! — восклицает завуч и, заметив, что директор отвлеклась, требует ее внимания: — Любовь Андрияновна, вы слушаете, что я говорю? А то опять чего не так скажу!
Психиатр Наталья Николаевна объясняет, что на фоне несправедливых нападок на руководство детдома у детей обострилось чувство любви к директору. Вот они на шею и вешаются. А что в прокуратуре показания дают — так что взять с олигофренов? Они же — как флюгер. Какой хочешь от них ответ получить — такой и получишь. Повышенная внушаемость. И патологическая лживость.
На этом, очевидно, и будет строиться линия защиты.
«Легкая» статья
«Решение общего собрания воспитанников от 29.10.05.
Все воспитанники, наказанные за проступки, лишены полдников на выходные.
1. Коркина Маша. До 5.11.05 моет туалет девочек.
2. Цветкова Надя. До 5.11.05 моет туалет девочек.
3. Голубев Егор. До 3.11.05 моет кухню.
4. Сидоркин Паша. До 5.11.05 моет лестницу.
5. Яковенко Женя. До 19.11.05 в свободное время пришивает пуговицы, моет лестницу.
6. Кислов Коля. До 5.11.05 моет «ягодку». В выходные отдает полдник: в субботу Лепниной, в воскресенье — Шариной.
7. Болышева. До 15.11.05 зашивает носки младшим мальчикам, спит на полу в спальне…»
— Эти дети привыкли к жестокому обращению с ними, — говорит прокурор Минеев, — у многих из них родители осуждены по статье 156 и лишены родительских прав. Этим детям не привыкать к побоям, голоду, ночевкам на полу. Государство отобрало этих детей у негодных родителей — чтобы дать им нормальную жизнь. И никто не вправе снова им жизнь калечить.
Директор Любовь Андрияновна Солдатова уволила с работы воспитателя Ивана Михайловича Солдатова.
Возможно, по ходу дела «легкая» статья 156 «Неисполнение обязанностей по воспитанию несовершеннолетнего» будет заменена более тяжкой.